Здавалося б, що все іде у правильному руслі – українська мова нарешті отримала ухвалені стандарти української мови як іноземної, зараз МОН швиденько затвердить і дорога у ЄС для української мови відкрита. Однак, не все так чудово, як здається. Диявол криється в деталях…
Павло Левчук , лінгвіст, науковий працівник Інституту славістики Польської академії наук Facebook Twitter LB.ua в Google News
Фото: Макс Требухов
Думаю, що не для кого не секрет, що я регулярно відвідую одну урядову нараду. Так от, там представники МОНу розповіли, як далі будуть ухвалювати стандарти української мови як іноземної. Звучало це приблизно так – міністерство отримало стандарти від Нацкомісії і відправило їх на експертизу до трьох установ: Київського лінгвістичного університету, Київського Національного університету ім. Т. Шевченка та Львівського Національного університету ім. Івана Франка. На перший погляд – все виглядає досить логічно, МОН хоче почути експертну оцінку і ухвалити правильне рішення. Це має радувати, але є невеличка проблема. Членкиня Нацкомісії та координаторка робочої групи працюють в львівському університеті.
Можливо, для міністерства, котре очолює людина, яка не є прихильником академічної доброчесності, це і нормальна ситуація. Але, давайте розберемося: виходить, що автори Стандартів мають написати рецензію на свій же текст? Ну, ми ж в Україні, це не ЄС, хай тут скажуть «дякую», що ми таке зробили, а про конфлікт інтересів хай думають у країнах, де наука цінується.
Варто також нагадати і про саме ухвалення стандартів. Представниця Комісії згадала, що жоден із органів, окрім Інституту української мови НАН, не надіслали своїх відповідей після ознайомлення з документом. Можемо зацитувати зі сторінки Комісії: «Комісія на засіданні 10 травня 2024 року схвалила другу редакцію проєкту і направила його для отримання висновків і (за наявності) пропозицій до Інституту української мови НАН України, Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Волинського національного університету імені Лесі Українки, Київського національного лінгвістичного університету, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Українського державного університету імені Михайла Драгоманова».
Так от, МОН вдруге надсилає стандарти на експертизу в два столичні виші, котрі вже брали участь в обговоренні. Для чого? Щоб вони ще раз озвучили вже висловлену думку? Чи це зробили просто для галочки, щоб європейські мовознавці просто відчепились? Це виглядає як звичайне знущання з української мови, та ще і від міністерства, яке б мало щонайменше сприяти розвитку та популяризації української мови на території Європейського Союзу. Хочеться перефразувати Тараса Шевченка: Уповноважений з захисту державної мови – де Ви? Немає ніякого. Коли доброго жаль Боже, то дай злого…
Давайте ще повернемось до слів представниці Нацкомісії, яка постійно бере участь в урядових нарадах і публічно висловлює позицію цього центрального органу виконавчої влади, дуже вже вони цікаві. У процесі обговорення стандартів української мови як іноземної, крім Інституту української мови НАН, ніхто більше не надав відгуків. Все як у старому анекдоті – зібрався на нараду зі своїми думками, жодна думка на нараду не прийшла. Як редактор журналу, що індексується у наукометричній базі Scopus, я чудово знаю, що перш ніж надсилати текст на рецензію, треба спочатку знайти кваліфікованих рецензентів, які мають експертизу у досліджуваному питанні. А тут якісь інші підходи до науки. Однак на чому я б хотів наголосити – хіба можна ухвалити надважливі для української мови стандарти без широкої академічної дискусії? Чи дійсно все було зроблено відповідно до високих наукових стандартів, а також згідно з правилами академічної доброчесності?
У підсумку скажу одне – я проти знущання над українською мовою. За багато століть вже над нею достатньо познущались, щоб у XXI столітті таке дозволяти знов.
Я категорично проти мовчанки всіх, хто мав би зараз бити на сполох – Уповноваженого – це його робота – захищати українську мову, академічні кола та зацікавлену громадськість.
У школах німецької землі Гессен хочуть запровадити українську мову як другу іноземну
Павло Левчук , лінгвіст, науковий працівник Інституту славістики Польської академії наук Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram Теми: українська мова, Євросоюз Facebook Twitter LB.ua в Google News
