Мене, як директорку Українського Дому, часто запитують, як нам вдається так активно працювати, відкриваючи один проект за іншим. Особливо це стосується виставок, хоча Український Дім реалізує ще й вісім довгострокових програм.
Фото: надане Ольгою Вієрою
## Як Український Дім працює на повну: секрети успіху
Мене, як директорку Українського Дому, часто запитують, як нам вдається так активно працювати, відкриваючи один проект за іншим. Особливо це стосується виставок, хоча Український Дім реалізує ще й вісім довгострокових програм.
Але головне — ми хотіли б показати свій досвід, який, на нашу думку, може бути корисним для інших.
Після перших стресових місяців війни ми зрозуміли, що нам життєво необхідні ознаки нормального життя, щоб вижити. Тому перші проекти були сигналами, що Український Дім працює, що культура живе.
Першим проектом стала виставка плакатів на фасаді Українського Дому. Це було сміливе рішення, і воно стало нашим зверненням до киян про важливість культури в житті.
Далі ми запустили програму «Кінопростір», а потім організували виставки плакатів воєнного часу, скульптури Назара Білика «Сплав», творів Олександра Дубовика та сучасної фотографії «Спалах».
Ці виставки були швидко зробленими, бо ми відчували блискавичний темп змін і намагалися встигати за ним
Наші заходи зібрали багато відвідувачів, і ми зміцніли на думці, що важливо підтримувати киян, дати їм змогу жити не лише війною. Саме тоді ми вирішили забезпечити безперервне життя у нашому Домі: його двері мають бути відкритими і тут завжди мають відбуватися культурні події. Звісно, ми усвідомлювали, що для виконання такого завдання в поточних умовах доведеться багато працювати. Але це не лякало, а навпаки, як безальтернативна необхідність, наснажувало, давало сили і енергію.
Такого підходу ми дотримуємося й сьогодні, але тривала дистанція потребує ще більше енергії й сил. Про те, звідки ми їх черпаємо, хочу розказати детальніше.
Ще на початку нашої роботи в Українському Домі у 2019-му, за відсутності бюджетного фінансування та інших передумов розвитку, важливо було використати всі можливі ресурси для активізації діяльності культурного центру. І тоді, й тепер своїм поступом завдячуємо декільком складовим.
Перший і найважливіший рушій — це люди, які тут працюють.
Команда Українського Дому складається з двох груп співробітників — тих, хто був тут до перезавантаження інституції, і тих, хто долучився пізніше. До 2019 року Український Дім фактично не провадив власної програмної діяльності, але колектив мав злагоджений і працьовитий. Люди вміли і хотіли якісно працювати, варто було лише мотивувати їх долучитися до творчого процесу — і це вдалося: вони з ентузіазмом підтримали прогресивні зміни і новий формат роботи. Також виникла потреба сформувати творчу команду і підсилити колектив талановитими, пасіонарними і натхненними колегами, яким було б цікаво використати власний потенціал для створення нового обличчя і нової сутності Українського Дому. Великим успіхом я вважаю як те, що вони знайшлися — люди, яких не треба спонукати до роботи, які люблять свою справу і роблять її з задоволенням, так і те, що вдалося об’єднати дві групи в єдиний колектив, який сьогодні здатен працювати високоефективно і робити дивовижні речі.
Ще одне джерело розвитку Українського Дому — це система підходів до роботи, які забезпечують реалізацію наших планів. Це й робота над стратегією, й повсякчасний аналіз ситуації та суспільних потреб, і розроблення відповідної власної культурної політики, й формування цілей та завдань, і ретельне багаторівневе планування.
Два роки тому ми визначили свої пріоритети. Ми працюємо для українців в Україні і за кордоном, усю енергію спрямовуємо на представлення української культури і стимулювання її розвитку. Фокусуємо увагу на людині та її цінності, тож завжди враховуємо потреби відвідувачів, їхні відгуки, побажання, зауваження — і свою програму будуємо відповідно до цих потреб. Ми обговорюємо плани, аналізуємо, намагаємося прогнозувати і дивитися вперед, бути в авангарді постійних стрімких змін.
Особливо важливим є новий підхід до планування у той час, коли планувати не просто складно, а майже неможливо. В перший рік повномасштабної війни наші плани були дуже гнучкими й короткостроковими, а сьогодні ми вже складаємо їх на поточний і наступний рік, а в загальних рисах — на кілька років вперед, хоча гнучкість досі є однією з умов планування.
Як ми плануємо? Збираємо всі власні ідеї і всі якісні пропозиції зовні (сьогодні кількість останніх перевищує наші можливості, але це хороший знак, тож ми з повагою ставимося до кожної ідеї, ретельно фіксуємо, беремо до уваги). Далі намагаємося збалансувати програми так, щоб вони підсилювали одна одну. Постійно працюємо офлайн — для киян і гостей міста, онлайн — для українців за межами столиці й за кордоном. Спеціально для інтернет-користувачів ми створили програму Про_Українське: на сторінках соціальних мереж через відео, тексти, ілюстрації розповідаємо про знакові явища та імена в українському мистецтві. До Дня Незалежності провели однойменний фестиваль, наповнений багатьма цікавими подіями, який дав змогу кожному відчути причетність до нашої історії й культури.
Під час планування для нас важливо забезпечувати оприявнення різноманіття видів мистецтва, періодів, культурних практик. Якщо говорити про виставкову програму, то впродовж року ми представляємо і класичне, і сучасне мистецтво, і концептуальні, й освітні проєкти, висвітлюючи будь-яку тему так, щоб вона була цікавою і фахівцям, і широкому загалу. Паралельно з масштабними проєктами ми організовуємо в межах різних програм невеликі виставки. До роботи над програмами залучаємо експертів, співпрацюємо з усіма, хто може збагатити наші проєкти знаннями і досвідом.
Щоб складати плани хоча б на рік, ми маємо забезпечити їх фінансово. Оскільки державних коштів на свою діяльність Український Дім не отримує, а грантові програми не компенсують витрати на всі програми, ми започаткували модель річного співробітництва і знайшли партнерів — АТ «Ощадбанк» і компанію Visa, які багато років поспіль підтримують важливі культурні ініціативи. Річне партнерство дало нам змогу впевнено планувати проєкти та готувати їх із певним запасом часу.
За стабільної фінансової підтримки одні учасники команди Українського Дому можуть працювати над одними програмами, інші — над іншими. Окрім того, низку проєктів ми втілюємо спільно з талановитими партнерами. Поєднання цих умов дозволяє забезпечувати безперервність нашої діяльності — відтак за потоком заходів і враженням, начебто, певної легкості у роботі над ними, насправді стоїть масштабна праця і зусилля багатьох людей.
Для ефективної і продуктивної роботи з партнерами дуже важливо не на словах, а на ділі бути відкритими до ідей і пропозицій колег та усвідомлювати, що Український Дім — наша спільна цінність, що він належить суспільству, тож ставитися до нього треба як до інструмента реалізації найкращих ідей і проєктів.
Третій компонент, що наснажує нас, — унікальний простір Українського Дому, який сам фактично є артоб’єктом, а за умови тонкої і вмілої взаємодії з ним стає колосальним ресурсом, спроможним якісно висвітлити будь-яку ідею, представлену в його стінах. Наш простір деколи називають складним, і, можливо, так воно і є, але ми добре відчуваємо його і навчилися працювати з ним так, щоб він підсилював кожний із наших проєктів. Окрім того, ми повсякчас намагаємося демонструвати творчій спільноті всі можливості цього простору, щоб ним зацікавилися, захопилися, захотіли попрацювати з ним, і це теж дає результат — сьогодні маємо чимало цікавих пропозицій, які можуть збагатити нашу програму ще більше.
Тож, як підсумок, коротко перелічу всі складові, що дають змогу забезпечити якість, безперервність і динаміку нашої роботи.
- Наявність сильної команди — талановитої, працездатної, проактивної.
- Формування і дотримання внутрішньої культурної політики.
- Увага до потреб суспільства під час війни.
- Відкритість до пропозицій та ідей лідерів культурної сфери.
- Планування, що забезпечує баланс тем і високий темп роботи.
- Формування бюджету програмної діяльності на тривалий період.
- Повага до унікального простору Українського Дому, вміння працювати з ним.
І наостанок. Головне, що нас рухає, — це наше бажання зробити все можливе і неможливе, щоб українська культура була для українців невичерпним джерелом самоповаги, енергії та сили, живила суспільство, об’єднувала його й наснажувала на розвиток.
